Коли я була в госпіталі,  в мене була розмова з однією людиною, по меседжеру, та мені якось треба було пояснити їй  що таке війна.

Як передати словами те що не передається?

Але я спробувала, і от що в мене вийшло.

Писавши цей допис мені знову прийшлося це все пережити...

 

Що таке війна очима піхотинця.

Війна це доба чи дві без їжі.

 Війна це холодний окоп.

 Війна це смерть побратимів.

Війна це підірваний мінометною міною бліндаж з твоїми побратимами в десятках метрів від тебе, всі загинули.

Війна це бачити розірвані тіла твоїх побратимів.

 Війна це нескінченні артилерійські обстріли не десь там, а ТЕБЕ!

 Війна це фізичне навантаження за межами твоїх можливостей!

 Війна це багато довгих діб на морозі.

 Війна це постійна смерть, яку ти бачиш щодня.

 Війна це коли смерть тобі дихає в потилицю, і ти її відчуваєш.

 Війна це дикий страх, який ти, як непід'ємну ношу береш у руки і йдеш вперед на позиції, на нуль.

 Війна це довгі ночі в лісах, на полях, на землі в холоді та голоді.

 Війна це коли кожний бойовий виїзд розумієш, що можеш вже ніколи не побачити рідних, та не повернутися с позицій.

 Війна це розбиті міста, які ти бачиш на власні очі.

 Війна це коли тіло загиблого друга виносиш під мінометним обстрілом.

 Війна це коли прилітає снаряд за метри від тебе і ти відчуваєш як мозок ворушиться в черепній коробці.

 Війна це коли сидиш у бліндажі з пацанами і йде артилерійський обстріл, настільки  щільний, що від снаряда до стелі бліндажа метри, і всі притискаються один до одного

 І після десятка прильотів чоловіки просто починають молитися, бо розуміють, від смерті один крок.

Війна це попадання танкового снаряду в 5 метрах від тебе в окопі, ти летиш як лялька та втрачаєш свідомість.

 Війна це чекати на залишок групи в БТР під обстрілом.  Прилітає поруч, можемо здохнути будь-якої миті, але ми чекаємо на інших.

Війна це смерть, кров, грязь...