Бувають дні коли ти сидиш собі така й думаєш, згадуєш життя, дивишся на фотки, й думаєш та може це все фігня? Може я все вигадала? може я шизофренічка? Хоча ні, точно не шизофренічка, я ве запитувала у психолога. Маю на увазі, може я не трансггендерна жінка? може я десь просто загубилась, помилилась? Заплуталась? може я собі такий нічогенький чоловік? Захісник? Батько? Наречений? Син?
От соьогдні саме такий день, й я ненавиджу такі дні, тому що вони приносять мені тяжкість на душі, смуту, чорні кольори...
Бо коли в мене таких думок нема, коли я відчуваю себе жінкою, на душі радість, кольори веселки, світить сонце...
Але знаєте що?
Цисгендерні люди не ломають собі голову стосовно свого гендеру!
Коментарі
Дописати коментар