Розуміння?

Питання розуміння...

Я військова, який ад, я пережила за ці місяці служби, якби ж я могла, себе обійняти та приголубити, поплакати з тим розумінням що я маю...

За той час що я лежала у лікарні, мені довелося багато спілкуватися з цивільними.

Вони фізично чують що ти розповідаєш, але не відчувають, та й не можуть відчути, бо мабуть їм треба було б воювати поряд з нами.

Інше питання мододь, нерозуміння, повага може в більшості й е, але нерозуміння виводить нанівець повагу.

Це мабуть відноситься не тільки до молоді.

Цікава думка, нерозуміння виводить нанівець повагу...

Прірва буде, між нами військовими що пройшли війну, та тими, хто не був на ній.

Але, після перемоги нам жити разом, у великій родині, й якщо в родині немає розуміння, то горе тій сім'ї.

І воно буде, буде виражатися в особистих трагедіях, трагедіях в сім'ях, трагедіях соціальних.

Й з цим треба щось робити, бо навіщо герої перетворяться на інший лагерь та іншу війну але вже в інший площині...

Як мінімум, я вважаю що з боку держави треба більше приділяти увагу на соціальну реінтеграцію військових. Соціальну роботу направлену на висвітлення цієї проблеми. Це повинна бути державна політика, стосовно цього питання.